fbpx

Ізюм

Смачне, солодке назва у цього міста на Слобожанщині! Вчені дотепер ламають списи в спробах знайти першооснову виноградної солодощі цього топоніма. Найбільш вірогідною версією здається та, що бере свій початок від притоки Дінця, річечки Ізюмець і Ізюмського броду, біля якого колись і виникло поселення.

Тут був брід, переправа - татари називали її «гузун». Так що і татарський слід відкидати не варто. Люди селилися тут, по обох берегах Сіверського Дінця, здавна. Неподалік від міста, в урочищі Бондариха, було знайдено залишки поселення доби залізного віку, яке дало назву археологічній бондарихінської культурі. А поблизу села Яремівка знаходиться найдавніша в Харківській області і одна з найстаріших на Україні стоянок раннього палеоліту (понад 300 тисяч років тому).

«Сувенірами» від кочівників Х-ХІ ст. стоять на горі Кременець кам'яні баби, притримуючи руками горщики-жертовники. На річці з симпатичним назвою Річка на околиці міста Володимир Мономах в 1111 р розбив половців, а навесні в 1185 р тут стояв табором князь Ігор. На початку XVІ ст., Коли Ізюмщиною раз по раз прокочувалася спустошливої ​​хвилею татарська орда, московський уряд створив на цих південних прикордонних землях сторожову Ізюмської сторожу. У другій чверті XVII століття поблизу переправи виросло невелике укріплення - острог, де жили вартові. У 1660-х роках група українських переселенців під керівництвом Балаклійського полковника Я. С. Чернігівця побудували на місці переправи нове укріплення, яке вже в 1680 р в документах називалося «Ізюмським містечком». У наступному році під керівництвом козацького полковника Григорія Донця-Захаржевського будується велика фортеця Ізюм. Її тил охороняла гора Кременець, а три інші сторони - води Дінця. У 1685 м.Ізюм стає полковим містом, центром Ізюмського слобідського козацького полку.

Сьогодні Ізюм - промисловий і культурний центр регіону, місто на перетині автомобільних і залізничних шляхів. Провідні галузі - приладобудування та оптична промисловість. Ще в 1916 р за наказом Миколи ІІ тут почали будувати перший в Російській імперії завод оптичного скла, так що у ізюмських очок довга історія. У 1923 році вже було розпочато виробництво, яке поклало початок розвитку всієї галузі вітчизняного оптичного скловаріння. У 1956 році був побудований Ізюмський оптико-механічний завод, який спеціалізується на випуску окулярної оптики.

Знайомство з містом Ізюмом найкраще почати з гори Кременець, яка знаходиться безпосередньо на трасі Харків-Ростов. До речі, це найвища точка Харківської області (218 м над рівнем моря). З вершини Кременця відкривається дивовижна панорама. Немов на долоні лежить місто, величаво оперезаний руслом Сіверського Дінця. Внизу розкинулися житлові мікрорайони міста і промислові зони підприємств, сяють золотом купола ізюмських храмів, видніються вдалині соснові ліси і заливні луки. Від побаченого перехоплює подих - вражає гармонійне поєднання дивовижної природного ландшафту і творіння рук людських.

Гора Кременець - геологічний пам'ятник природи. На поверхню виходять оголення верхньокрейдяних і юрських порід з численними залишками кремнію і фосфору. Але для ізюмчан і гостей міста це місце цікаве насамперед тим, що тут зосереджені багато пам'ятників різних епох - немов музей під відкритим небом. Оглядаючи околиці, шукаєш очима знаменитий Ізюмський шлях, по якому не раз проносилися грізні загони войовничих степових кочівників, куди відправляв своїх стрільців цар Іван Грозний, щоб вибили вони татар. На схилі гори встановлені кам'яні статуї половецьких «баб». Згідно з давньою легендою, жили в степу племена поклонялися богу-сонцю, але прогнівили його і були перетворені в камінь. З тих пір і стоять кам'яні фігури на степових пагорбах, оточені ореолом наукових гіпотез, які намагаються пояснити їх сенс і функціональне призначення.

Ізюмські скульптури виготовлені з сірого пісковика, кряж якого виходить на поверхню в Артемівському районі Донецької області. На жаль, невідомо, де спочатку розташовувалися ці кам'яні статуї - їх збирали з усього колишнього Ізюмського повіту. Датовані приблизно серединою XII століття, вони зображують чоловіків-воїнів і жінок, і не дивлячись на примітивність, дають певне уявлення про фізичному вигляді кочівників, їх одязі, прикрасах і озброєнні. Пройшли століття - забувся народ і його звичаї, згадки про половців залишилися лише на сторінках підручників історії та історичних романів, тільки стоять в степових ковили і на вершинах курганів німі свідки минулого.

П'ятикупольний Свято-Преображенський собор - одна з найстаріших кам'яних споруд не тільки нашого міста, а й Слобожанщини, що дійшла до наших днів з козацьких часів. Зводився він на кошти полковників Г. Донця-Захаржевського і Ф. Шидловського. Собор був побудований в 1684 році в стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровський собор в Харкові, зводила храми в Ніжині та Батурині. Незважаючи на принципову відмінність об'ємно-просторових рішень, чітко простежується схожість їх архітектурних деталей.

Центральний парк - одне з найулюбленіших місць відпочинку городян, особливо найменших. Тут встановлені каруселі, атракціони, на його тінистих алеях можна зустріти скульптурні композиції, присвячені героям улюблених казок. Під час проведення загальноміських гулянь і свят тут розгортається торгівля зразками народних промислів і можна придбати забавні сувеніри. Прекрасний вид на Хрестовоздвиженську (Миколаївську) церква відкривається з нового пішохідного моста через Сіверський Донець. Міст побудований зовсім недавно, в 2004 році, за проектом, розробленим в творчій майстерні харківського архітектора Ю. Шкодовського. З моста відкривається чудовий вид на річку. Особливо вражає захід, коли промені сонця, що заходить як би пронизують прольоти мосту, а вечірнє підсвічування тільки підкреслює його витонченість, легкість і простоту.

Бажаєте бути в курсі всіх новин та не пропустити цікаві тури?

Підпишись на розсилку та дізнаєшся першим про наші пропозиції!