Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" - один з найбільших і найвідоміших музейних закладів України. Переяслав (з 1943 року - м Переяслав-Хмельницький) має давню і багату на видатні події історію.
За даними російських літописів, він був третім містом давньоруської держави - після Києва і Чернігова. Переяславське князівство відігравало роль південного форпосту на шляху набігів степових кочівників на Київ. На переяславської землі залишили сліди і народні повстання, очолювані С. Наливайка, Г. Лободою, Т. Трясилом, П. Павлюком, Я. Остряницею, К. Скиданом і Д. Гунею, і національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького. Чимало героїчних сторінок історії краю пов'язане з подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
Тут народилися або жили і творили відомі діячі національної і світової культури (Г. Сковорода, Шолом-Алейхем, В. Заболотний та ін.). Саме в Переяславі Т. Шевченко в грудні 1845 р написав один з найвідоміших своїх віршів - "Заповіт".
Вивчення історико-культурної спадщини краю, розвиток музейної справи на Переяславщині нерозривно пов'язані з ім'ям заслуженого працівника культури України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Михайла Івановича Сікорського - незмінного директора закладу в 1951-2008 рр. (Нині - почесного генерального директора НІЕЗ "Переяслав"). На момент його приїзду в Переяслав-Хмельницький місцевий краєзнавчий музей займав всього три кімнати в родовому будинку одного Т. Шевченка, місцевого лікаря А. Козачковського. Однак вже через три роки була створена нова експозиція, відкриття якої відбулося 13 квітня 1954 до святкування ювілейної дати - "300-річчя возз'єднання України з Росією". У тому ж році рішенням Ради Міністрів УРСР музею присвоїли III республіканську категорію і дали назву "Переяслав-Хмельницький державний історичний музей". На базі цієї установи і створеного ним комплексу пам'яток в 1979 р було утворено Державний історико-культурний заповідник, перейменований постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 15.03.1999 р в історико-етнографічний. Статус національного закладу надано Указом Президента України від 01.06.1999 р № 598 / 99.
Заповідник існує на базі комплексу пам'яток історії та культури, різних колекцій, що мають велике історичне та художнє значення. До складу заповідника входять понад 400 об'єктів і пам'яток культурної спадщини. Археологічні дослідження почали проводитися на Переяславщині ще з початку XIX ст. і тривають донині. Починаючи з 1945 р тут працювали відомі вчені: Б. А. Рибаков, М. К. Каргер, М. Ю. Брайчевський, П. А. Раппопорт, А. М. Цеглярів, Ю. С. Асєєв, Р. А. Юра та ін. Найдавнішим археологічною пам'яткою в заповіднику є житло з кісток мамонта, перевезене монолітом з палеолітичної стоянки в с. Добранічівка Яготинського району Київської області (близько 13 тис. Років). Археологами заповідника досліджується територія Переяславського Лівобережжя і суміжних районів Київщини. Знайдені пам'ятки трипільської культури, епохи бронзи, скіфського часу, зарубинецької, черняхівської культур. Обстежено і закартографіровани близько 600 курганів, більш 60 км "Зміїв" валів.
Найвизначнішою пам'яткою архітектури міста був Михайлівський собор XI століття, над залишками якого побудований павільйон і створена експозиція Музею архітектури давньоруського Переяслава. До пам'ятників національного значення відноситься Вознесенський собор (1696-1700 рр), побудований на кошти гетьмана І. Мазепи в стилі українського бароко. 17 квітня 1701 гетьман передав в собор Пересопницьке Євангеліє, на якому зараз складають присягу Президенти України. Збережені такі архітектурні перлини, як дерев'яна козацька церква (1606 р), Михайлівська церква (1666 р), будинок Переяславського колегіуму (1753 р), будинок А. І. Козачковського (1820 р), де в 1845 і 1859 роках жив Тарас Шевченко. У складі заповідника діють 24 тематичних музею різних профілів, більшість з яких розміщується в пам'ятках архітектури (церкви, колишні міщанські і поміщицькі будинки, селянські хати і ін.).
Основний фонд заповідника налічує понад 180 тис. Одиниць зберігання. Найбільш значними пам'ятниками унікальною археологічної колекції (близько 90 тис. Од.) Є: кам'яні монументальні скульптури та поховальні ящики II-I тис. До н. е (69 од.), речі скіфського часу V ст. до н. е - котел, шолом, бронзовий лутерій; комплект скляних шашок III в. н. н.е., бронзові хорос-люстра XI ст. і свічник західноєвропейської роботи XI-XII століття, Водолій у вигляді лева XIII в.
До етнографічної колекції (понад 30 тис. Од.) Відносяться різноманітні предмети побуту, знаряддя праці, меблі, музичні інструменти і т.д. Велику наукову і художню цінність мають колекції одягу (10 тис. Одиниць), рушників (4 тис. Одиниць), стародруків XVII-XIX ст. (Близько 5 тис. Одиниць, ікон (понад 1200 одиниць), художнього скла ХVII-ХVIII ст. Вражає колекція вітряків (15 од.) І народного сухопутного транспорту - сани, вози, екіпажі, тачанка, лінійка, фаетон (більш 60 од. ) У колекції декоративно-прикладного мистецтва представлені керамічні вироби, різьблення, балки, оклади ікон і Євангелій. Серед творів народного мистецтва - роботи відомих майстрів Г. Шостак, М. Приймаченко та ін.
З метою наукового вивчення, збереження та популяризації музейних колекцій працівники заповідника здійснюють значну дослідницьку, пошукову та експозиційно-просвітницьку роботу. Її результати обговорюються на науково-практичних конференціях, що проходять в заповіднику ( "Археологія Середньої Наддніпрянщини: проблеми, пошуки, перспективи", "Єфремовське читання", "Середня Наддніпрянщина: матеріальна і духовна культура") і публікуються в його друкованих виданнях (Наукові записки " Pereyaslavika "). Систематично проводяться цикли лекцій та екскурсій за матеріалами музейних зібрань, влаштовуються обрядові дійства та тематичні виставки до Різдва, Великодня, Зеленому тижні. Традиційними стали музейні свята народних майстрів.
Відчуття мільйонів відвідувачів, які ознайомилися з цим унікальним комплексом пам'яток історії та культури переяславської землі, дуже точно і образно передані в одному із записів у книзі відгуків: "Саме тут, в Переяславі, побувавши в музеях, доторкнувшись до історії рідного краю, відчуваєш себе Українцем ... "