На мальовничому березі р. Сіверського Дінця, серед крейдяних гір, вкритих густим лісом, розташувалася стародавня чернеча обитель - Святогірський Успенський монастир.
Спочатку монахи селилися в печерах на крейдяних відрогах. Вся гора пронизана лабіринтом ходів і келій (відкриті для відвідин). Вершину вінчає Миколаївська церква (XVII ст.), Вівтарна частина якої вирізана прямо в скелі. Біля підніжжя знаходиться Успенський собор (1859-61 р), готель (1877 р), будинок настоятеля (1900 р), трапезна з Покровською церквою (1847-51 рр.), Вежі монастирських стін. У печерах - підземні церкви Антонія і Феодосія (XVII ст.), Різдва Іоанна Предтечі (XIX ст.), Печерна каплиця, дві усипальні, келії.
У Святогірській лаврі бували І. Рєпін, І. Бунін, А. Чехов та ін. В 1922 р обитель була закрита, приміщення розграбовані, на території відкритий будинок відпочинку. З 1992 по 2003 рр. тривало повернення житлових і господарських приміщень у відання відродженого монастиря. У 2004 р йому присвоєно статус лаври.
У Гостинному дворі знаходиться історичний музей Святогірського історико-культурного заповідника. Паралельно працює монастирський музей історії обителі. Відвідування монастиря суворо регламентовано, за порядком стежать охоронці-козаки.